родом з бідної сім'ї. Він може мати за своїми плечима трагічну, безславну, моментами, зовсім не цікаву історію з життя. Він може бути з багатої і щасливої сім'ї, але в якийсь момент і сам розуміє, що цього або недостатньо, або це зовсім не є щастям для нього. Герой може бути зовсім не причетним до основних подій історії, але виявитися в потрібний момент в потрібному місці. У героя, як то кажуть, може бути обличчя у тисячі варіацій , але суть – однакова. Переломний момент в його житті призводить до того, що він просто зобов'язаний врятувати світ, бо більше нікому.

Герої оточують нас всюди. Це – герої капіталізму. Вони можуть бути двох видів: реальні і казкові, тобто, вигадані. Реальними героями для нас є політики, бізнесмени, спортсмени, співаки, ведучі телешоу, ді-джеї, блогери, моделі з інстаграму, мандрівники з дорогими фотоапаратами, актори і актриси, художники або автори інсталяцій, трохи менше – письменники, викладачі, дослідники і вчені, можливо, космонавти, солдати і навіть шахраї (торговці криптовалютами, фінансові брокери і т. д.). Найчастіше це просто люди, у яких є великі гроші, що є «великими» для представників соціуму класами нижче. У разі, якщо історія успіху подібного героя має якийсь трагічний відтінок або ж натяк на силу волі і нескінченну боротьбу, то цей герой знаходить сильніший образ, який здатний затриматися на певному відрізку часу – в телевізорі, в інтернеті, в думках представників класом нижче.

Конкуруюче суспільство змушує захоплюватися тими, хто займає в ньому передові ролі. Здавалося б, ми боремося один з одним за ту чи іншу можливість, тоді як людина, конкурувати з якою ми не в змозі, може стати для нас справжнім кумиром. Тобто, сам факт наявності успіху і загального визнання уже робить цю людину прикладом для наслідування, надає сенсу її діяльності, можливо, виправдовує всі її аморальні і протизаконні вчинки, дає переваги і можливість дивитися зверху. Згадуючи попередню главу, можна сказати, що не всі «герої» однакові в своїх вчинках і принципах, тому ставити під копірку абсолютно всіх було б неправильно. Якщо для вас існує певний герой в цьому світі, якому ви довіряєте, то я не буду вас переконувати. Можливо, він дійсно хороша людина.

Найжахливіше, що героїчний образ в більшій мірі складається з вимислу. Виходить, що наші реальні герої не такі вже реальні. Тут ми переходимо до другого виду героїв – казкових. Такими героями можуть бути персонажі з коміксів – наприклад, Тоні Старк або Людина-павук. Ними можуть бути персонажі казок, легенд, романів: Джек, який заліз на бобове дерево; Пітер Пен, який не хотів дорослішати; Аліса, яка побувала в країні чудес. Яке відношення вони мають до економіки і капіталізму? По-перше, автори створювали їх за часів розквіту того самого капіталізму і його вплив там, безсумнівно, є. По-друге, ці персонажі в більшій мірі є нашими помічниками, коли заходить справа, щоб втекти від реальності. А чому від неї потрібно втікати? Отож.

Можливо, героями виявляться хтось серйозніше: Аттікус Фінч з роману Харпер Лі, Кіт Харрінгтон в ролі Джона Сноу в телесеріалі «Гра престолів» або який-небудь учитель, який виступив з лекцією на TED – вчителя ви не знаєте в реальному світі, але захоплюєтеся тим екранним образом і тими ідеями, які він озвучив. Музика групи «Кіно» і персона Леонардо Да Вінчі, скоріше за все, теж будуть казковими – адже вони існують у вашій свідомості завдяки тому образу, який ви створили, використовуючи доступну інформацію. Хіба що 30 років тому ви були на концерті Віктора Цоя, але і там для нашого зору був доступний лише образ, якого група дотримувалась. Тому вони для вас більше казкові, ніж реальні.

Той же інстаграм створює образ, який може бути зовсім не притаманний реальній людині, що формує певний міф. Значить, все реальні персонажі можуть бути ірреальними, якщо ми заберемо у них свій власний суб'єктивізм. Діяльність бізнесменів і політиків у нас прикрашають провідні ЗМІ. Спортсмени і без цього вихваляються на кожному кроці своїми досягненнями та дорогими автомобілями. Блогери і мандрівники викликають повагу, тому що йдуть «ніби» проти системи (деякі бунтарі зі сторінками в соціальних мережах). Діяльність вчених, викладачів або письменників мало висвітлюється і не часто стає прикладом – тут, скоріше, людину більше характеризує її відкриття, її книга чи наукова праця, ніж вона сама. Тобто, ми знаємо, що Джордж Мартін написав цикл «Пісня льоду та полум'я», але хто такий цей Джордж Мартін, як він прийшов до таких ідей і міркувань, – цього ми не знаємо.

Сучасний герой може заробити більше 200 млн. доларів за один день. І що ж він такого зробив? Рятував людські життя? Відкрив таємницю темної матерії у Всесвіті? Був волонтером, доктором або провів успішну реформу в своїй країні? Ні. Він вийшов на ринг і 36 хвилин бив кулаками іншого хлопця по голові. Так, мільйони людей за цим спостерігали і захоплювалися. Хлопець пішов з рингу, люди вимкнули свої телевізори, 200 млн. знайшли свого господаря.

Чому ж ми захоплюємося несправжніми героями і хочемо бути як вони? Гроші? Слава? Повага? Або все разом? Чому нам хочеться отримати якусь суперздібність і стати членом команди «Людей Ікс»? Або про це мріють тільки школярі? Тоді чому сорокарічні чоловіки вихваляють футболістів, які заробляють мільйони доларів в місяць, просто бігаючи по полю? Чому жінки шукають собі забезпечених чоловіків або спостерігають у соціальних мережах за розкішним життям моделей і актрис? Звичайно, в цьому немає провини цих людей. Вони просто виросли в такому суспільстві, де бути багатим, значить, бути героєм. Тільки ось в казці герой в будь-якому випадку врятує світ або пожертвує собою на благо. А коли в реальному світі трапиться небезпека, практично жоден з цих героїв не допоможе вам. Більш того, деякі з цих героїв зароблять ще більше грошей на чужому нещасті.

Війна – це просто рекет

В процесі написання моєї роботи, в новинах була висвітлена наступна інформація: «Стрільба у Флориді. Колишній учень вбив 17 осіб ». Напередодні цього випадку 19-річного хлопця виключили зі школи з «дисциплінарних причин». Насправді, хлопець носив на уроки вогнепальну зброю – керівництво школи не придумало нічого кращого, ніж викинути хлопця на вулицю. В результаті хлопець повернувся в школу і розправився з усіма, хто йому не подобався.

Перечитавши кілька статей, я дізнався, що хлопець виріс в дитячому притулку, після чого його усиновила сімейна пара, яка загинула ще за рік до інциденту. Фактично, хлопця виховувала вулиця. Він