С 1943 г. возглавлял Войсковую управу по формированию дивизии СС «Гали́ция». В 1945 г. был захвачен советскими войсками, осуждён как военный преступник, отбывал наказание в одном из лагерей на территории СССР, где и умер в начале 50-х годов.

155

Там же. С. 51.

156

Там же. С. 52.

157

Гаврилів Ігор Омелянович. «1920/1941 Військово-політична діяльність УВО-ОУН в боротьбі за Українську Державу (1920–1941 рр.). 07.00.01. – Історія України Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук. (Далее – Гаврилів І.О. – ДД). С. 205.

158

Книш З. Б’є Дванадцята. – Срібна Сурма. – Торонто, б.д. – 384 с.

159

Ведєнєєв Д. В., Биструхін Г. С. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА. 1920–1945. – К.: Генеза, 2006. Арк. 103.

160

ЦДАГО України, ф. 269. Документи президіальної канцелярії ЗУНР і Е. 157 О. Дарованець. Організаційні початки УВО та формування ії структури (1920–1922). Український визвольний рух / Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України, Центр досліджень визвольного руху. – Львів, 2007. – Збірник 11. – 264 с.

161

ДАЛО. – Ф. 121. – Оп. 1 – Спр. 351. – Арк. 328–328 зв.36

162

О. М. Бежук. Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького. Матеріалы Ольги Басараб: ще раз про розвідувальну діяльність УВО. 2007.

163

Диверсия была организована двумя бывшими офицерами польской армии А. Вечеркевичем и В. Багинским, которые проникли в цитадель, где находились 40 вагонов итальянского пороха. Благополучно избежав гибели, они вскоре были арестованы и признались на допросе, что являются коммунистами и агентами Разведывательного управления РККА (4-е Управления ГШ РККА). Результатом диверсии стало 28 убитых и 89 раненных, а также начавшиеся массовые аресты коммунистов по всей стране. В ответ профсоюзы и Коммунистическая партия Польши объявили всеобщую забастовку, подлив в пылающую огнём ненависти к большевистской России душу Ю. Пилсудского, запредельную поруцию «масла». Политический кризис удалось потушить, что нельзя сказать о «душе» Юзефа Кле́мента. Единственной «бальзамом» для неё стало признание Польши форпостом, на пути «красного катка», защищающего Запад от «факела» мировой революции коммунистов. Войдя в это амплуа, Польша с «честью» его исполняла до 1939 года, а с 90-х годов прошлого века Англия ей открыла «второе дыхание»…

Возникший кризис в отношениях с Советской России был урегулирован Польшей в марте 1925 года путём согласия на обмен А. Вечерковича и В. Брагинского на задержанных в СССР, польских шпионов: консула в Грузии И. Лашкевича и в Ленинграде ксёндза Б. Уссаса. Обмен должен был состояться 29 марта 1925 г. на пограничной станции в п. Колосово. Но, произошёл форс-мажор. Один из попутчиков, попросивший подвести его до станции, вдруг достал браунинг, и произвёл два выстрела в упор, смертельно ранив обоих. Им оказался И. Мурашко, старший оперуполномоченный при Управлении полиции в г. Столпцы. Состоявшийся суд признал его не совсем вменяемым, осудил на тюремное заключение. В конце 20-х годов, всенародный «герой» был помилован Ю. Пилсудским. В годы Второй мировой войны И. Мурашко служил немецким полицаем во Франции и был убит местными подпольщиками.

164

Західно-українська народна республіка. 1918–1923. Уряди. Постаті. / Інститут українознавства ім. Крип’якевича НАН України; гол. ред. ради Ярослав Ісаєвич; упоряд.: Микола Литвин, Іван Патер, Ігор Соляр. – Львів, 2009. С. 256.

165

На 03.12.1924 г. курс доллара составлял – 5.18 злотых. Цена за 100 кг. составляля: пшеницы – 23 злотых, муки пшеничной – 39 злотых, картошки – 4 злотых.

166

Мирчук П. Нарис Історії ОУН. 1920–1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ: Українська видавнича спілка, 2007. С. 36, 38.

167

Мирчук П. Нарис Історії ОУН. 1920–1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ: Українська видавнича спілка, 2007. С. 465–461; ДАЛО, Ф.271 (Дирекція поліції у Львові). Опис 1, справа 880; УДК 747.7. Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С. З. Гжицького. Матеріали Ольги Басараб: Ще раз про розвідувальну діяльність УВО. Бежук О. М., 2007.

168

Кентий А. В. Збройний чин українських націоналістів. 1920–1956. Історіко-архівні нариси. – Т. 1. Від Української Військової Організації до Організації Українських Націоналістів. 1920–1942 – К., 2005. С. 57 с.

169

Я. Сватко. Є. Коновалець – творець ОУН. Видання третє, доповнене і виправлене – Лівів: Галицька видавныча спілка – 2006. – 64 с; іл.

170

АП РФ. Ф. 3. Оп. 58. Д. 2. Л. 141–141об.

171

РГВА. Ф. 772к. Оп. 1. Д. 106. Л. 5–5об. (немецкий оригинал + рус. Перевод).

172

Центральный архив МО РФ, ф. 32, оп. 11309, дело 137, стр. 471–472.

173

Мирчук П. Нарис Історії ОУН. 1920–1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ: Українська видавнича спілка, 2007. С. 30; ЦДІА України у Львові, ф.205, оп.1, спр.3107, арк.7; ф.371, оп.1, спр.59, арк.44.

174

Книш З. Далекий приціл. Українська військова організація в 1927–1929 рр. Торонто: Срібна Сурма, 1967.; С. 206

175

Dumin O. Prawda o Ukraińskiej organizacji wojskowej // Zeszyty historyczne. Paryż, 1974. Z. 30. S. 112, 115.

176

Там же стр. 118

177

Мирчук П. Нарис Історії ОУН. 1920–1939 роки. Видання третє, доповнене. – Київ: Українська видавнича спілка, 2007. С. 38–39.

178

Кентий А. В. Збройний чин українських націоналістів. 1920–1956. Історіко-архівні нариси. – Т. 1. Від Української Військової Організації до Організації Українських Націоналістів. 1920–1942 – К.,2005. – 332 с.

179

По линии Абвера, а также отдельной разведывательной службы «Нунция» (1922–1929, с 1924 – фактически вошла в состав Абвера-I), с руководством ВО-УВО-ОУН также плотно работали офицеры майор Лизер и обер-лейтенант Карл Pay (род. 21.06.1882, псевд. «Вердер», «Шеффер»); РГВА. Ф. 501к. Оп. 3. Д. 486а. Л. 47, 207; Д. 496а. Л. 45; Ф. 772к. Оп. 4. Д. 42. Л. 198; Д. 43. Л. 113–115.