всі ми подумали, що це уявний противник використував ту саму хімічну зброю, та й швиденько наділи на себе противогази. Від чо¬го старшина наш дуже розгнівався, бо в армії не треба думати, а треба ті¬льки виконувати накази, і почав на нас кричати за таке порушення Уставу. Потім він наказав зняти противогази. Цю команду ми виконали з великим задоволенням, бо якби противник і не примінив свою хімічну зброю, то ми б мабуть, задихнулись в тих противогазах. А тут раптом до мене підбігає старшина і кричить:

– Тебе що контузило? Чому не виконуєш накази командира, зараз же зніми противогаз.

– А я вже зняв противогаз,– злякавшись відповідаю я.

– Невже – засумнівався старшина і навіть моє обличчя потрогав руками – точно…, зняв.– Ну і морда… Тобі , солдат, і автомата не потрібно. Від одного вигляду всі вороги розбіжаться в різні сторони.

Після нього він закріпив за мною совкову лопату зразка 1985 року, в народі її називають "стахановка", під інвентарним номером 276 мільйонів 730 тисяч. Я не ображаюсь на старшину, але для більшої користі було б мені краще видерти автомата Калашникова, так як страхітливий вигляд у мене тільки вдень, а неподобства на підлеглому об'єкті відбуваються вночі. В цей час на територію мого підрозділу проникають підозрілі особи, а на мій окрик: "Стій! Хто іде?" відповідають: "Пішов ти на х…" Вибачайте, матуся, що некультурне слово використовую, але уже ось другий рік на моєму посту не змінюється пароль, оскільки в мене не автомат Калашникова, а совкова лопата "стахановка".

Хоча б тут, мабуть, автомат не допоміг, так як проникнення на територію мого підрозділу бувають, як правило на транспорті і бронетехніці. Тут би мені допоміг гранатомет, а ще краще противотанкова пушка, оскільки недав¬но при їхали за моєю підлеглою на танку. Схватила її бідну і давай в люк механіка – водія запихати, а люк же там зовсім маленький, не розрахований на мою підлеглу, якій пудів десять було, бо вибирали ж по жирнішу – солдати ж наші всі худенькі, тільки зам., по тилу сто п’ятдесят кіло важить, але він в люк танка ніколи не лізе, бо чоловік розумний і перш ніж куди влізти думає: "А як я звідти вилізу?" Із страху моя підлегла, бо відчула , що настав її останній час раз в таку техніку сажають, підняла такий лемєт, так бідна пищала та верещала, що черговий по частині підняв солдат по три¬возі, подумавши, що ворог примінив зброю невідомого типу, щоб приголомшите противника. Із-за тої с… ледве третя світова війна не почалась. Лише са¬нкції ООН та запевнення всіх країн-учасниць, що вони не приміняли ніякої надсекретної зброї, зняли стан підвищеної боєготовності в військах. "Помилка вийшла. – виправдовувався потім черговий по частині. "Сам ти помилка природи." – відповіли йому і відправили на гаупвахті, вивчати звуки ворожої бойової техніки.

Зараз ніч. Сплять мирно мої підлеглі. Щоб не на голому цементі вони лежали , я їм соломки підстелив. Спокійно в моєму підрозділі особливого стратегічного призначення, бо , як любив говорити наш комбат: "Шлях до серця солдата лежить через його шлунок".

З Новим роком.

Гринько Станчук подивився на годинник, він показував шосту годину вечора.

– Пора,– сказав собі Грицько і положив перед собою чистий листок бумаги формату № 12. За допомогою лінійки він поділив листок на дві різні частини провів пряму лінію і написав на лівій частині "План", а на правій частині написав "Факт"

Потім в графу "План" почав писати:

«На цей рік в мене було заплановано передивитись 1825 Фільмів різних серіалів: мексиканських, аргентинських, бразильських та інших країн – тобто в середньому п’ять фільмів в день.

Фактично ж мені довелося подивитись 1426 серій, тобто в середньому майже по чотири серії в день. Невиконання плану стало можливим із-за частого відключення електроенергії державними енергетичними компаніями. В цьому році планував я поїхати на відпочинок на Канари, чи то Багами, або ж на острів вічного літа Мадагаскар, але із-за того , що я не виграв ні в Спортлото, ні в Лото Забава, ні в Лото Мільойонів, то поїздку до тих екзотичних країн прийшлось відложити, а в село до сестри сам не поїхав, бо там, крім грижі нічого не заробиш.

Не став я також "людиною року" ні в країні, ні в області, ні в нашому місті, бо туда попадають тільки ті хто в державі не менше мільйона вкраде а я ж всього-навсього… Ні!.. Краще не буду говорити суму, яку я в державі поцупив, бо вона сміхотворно мала, але достатня для того, щоб на неї звернули увагу відповідні органи.

У приватному житті я став жертвою реклами, яка на всі лади вихваляли таблетки "Віагра", але виявилось, що то обман, бо без споживання сала, м'яса, сметани таблетки ті діють зовсім в протилежному напрямі, через що мене і покинула дружина. Мої намагання якось поправити свої сердечні справи теж виявились марними, бо ті часи, коли у нас кохались надурняка канули у Лету разом з усіма іншими комуністичними ідеалами, зараз слабка стать серед всіх знаків уваги цінують тільки грошові знаки, з якими, як ви розумієте в мене туговато, бо значну їх частину я вкладав, щоб виконати основний плановий показник на рік по товарах народного споживання, по спирних напоях. Повинен з гордістю підмітити, що в цьому я досягнув значних успіхів, що і підтримує мій оптимізм і інтерес до життя. Не буду приводити цифри, щоб не шокувати деяких аж занадто вразливих громадян, а скажу одне, що до виконання цього показника мені залишилось зовсім небагато і півлітра "Пшеничної" за шість годин до нового року – це для мене справжня дрібниця.

Попри всі незгоди нашого життя я повинен виразити вдячність нашому уряду і самому Президенту за те, що ми живеш мирно і можеш вільно виконувати наші плани, хоча і не в усьому, але по основних показниках.

Р.S.

Моє спілкування з півлітрою виявилось дуже плодотворне – я успішно проспав прихід Нового року, але в перший же день цього року, я беру на планові зобов'язання: передивитись за рік все ж ті 1825 фільмів, тобто по п’ять фільмів в день.

Ночной гость

Замки поддались легко без проблем, двери открылись без шума и скрипа. Душа Максима была удовлетворена таким ходом событий. Он пробормотал удовлетворенно "Сим, сим, откройся". Планировка комнат была обыкновенной советской постройки, так что он ориентировался в незнакомой