неможливо пробачити, бо люди, які чинять насильство, знають, що вони творять. Моральній людині прощення не потрібне, бо вона невинна, вона відмовляється від лиходійства насильства, а отже, відмовляється від статевого акту. Моральна людина незаймана. Любляча людина не завдаватиме собі або кому-небудь страждань. Як і нелюбимим людям, вона не завдаватиме страждань. Безумовно, любов вносить у життя людини нерівність. Але ця нерівність малопомітна, це відмінність між моральністю і досконалою моральністю, вони однакові, але водночас досконалість краща за все. Тому моральна людина відкидає всяке насильство, а щодо коханої людини вона навіть і не думає про те лиходійство. Однак до всіх людей потрібно ставитися однаково цнотливо. Потрібно поважати людську недоторканність і потрібно не порушувати нічий особистий простір. У невинності людини укладена досконала моральність. Після всього вище описаного виникає важливе питання — якщо дітонародження передбачає біль і страждання, а значить воно аморальне, то невже дітонародження потрібно зовсім відкинути, щоб жити морально? Безумовно, дітонародження породжує все більше мучеників у світі, дітонародження живить смерть і наповнює світ стражданнями. Якби в усьому цьому песимістичному світі хоча б один день ніхто б не вмирав, не хворів і не страждав, то цей світ не був би настільки жахливий, цей один день став би справді святковим радісним днем. Але єдиний день, коли не було людських страждань і єдиний день, коли живі істоти не мучилися від насильства людини, цей день був тоді, коли зовсім не було людини. Доки в людини не з'явився розум, людина подібно до тварини не усвідомлювала страждання, відчувала їх, але не рефлексувала, і тому не могла осмислити страждання і зненавидіти їх. Утім, майбутнє людства показало, що люди стали розумними, але не стали моральними. Я говорю про розумну моральність, про моральність розуму. Тільки розум укупі з моральністю зможуть змінити цей світ на краще. Що стосується дітонародження, то воно можливе, але тільки за певних умов. По-перше, потрібно усунути будь-які страждання, зокрема й страждання вагітності та пологів, наскільки й потрібно усунути біль статевих зв'язків. Мені здається, що люди майбутнього перестануть народжуватися, але будуть зростати поза людьми, будуть відтворюватися з двох статевих клітин, початок цього можна вже спостерігати і сьогодні. Як і статеві зв'язки втратять свою актуальність. У світі житимуть незаймані особистості вільні від статевих зв'язків. Ознаки безстатевості можна спостерігати вже сьогодні. Другою умовою є позбавлення від страждань усього світу. Дітонародження якщо й можливе, то тільки в ідеальному досконалому світі, в якому подолано всі хвороби, всі страждання, весь біль, у цьому світі вже немає насильства, воєн, і немає в цьому світі нерівності. Бажання батьків блага для своєї дитини цілком зрозуміле і доброчесне, тому для дитини потрібно створити добрий світ, якщо дитина і народиться, то тільки в моральному світі. Ось яким має бути моральне прагнення батьків — створити ідеальні умови життя для себе і для своєї дитини. Тому аморально, коли дитина народжується у світі протилежному, у песимістичному світі, в якому вона буде страждати, зазнавати болю, її піддаватимуть насильству і вона буде всіляко обмежена. Аморально прирікати свою дитину на неминучі страждання і неминучу смерть. До народження дітей усьому людству потрібно готуватися. Коли батьки готують дім до народження своєї дитини, вони роблять у цьому домі ремонт, роблять свій дім найбезпечнішим для дитини, цей дім прикрашають. Подібно до цього і весь світ потрібно підготувати до дітонародження. А якщо світ жахливий, бо в ньому є страждання і смерть, то для чого наповнювати цей світ дедалі більшою кількістю мучеників? Якби люди замислювалися про це, то перед дітонародженням, вони б замислювалися про те, як вони можуть змінити світ, у якому вони живуть, і найголовніше, як вони можуть змінити себе і почати жити морально. Але здебільшого люди не думають про це, а просто живуть тваринним фізіологічним життям, анітрохи не думаючи про майбутнє. Утім, можливо, світ не змінюється настільки швидко, як би мені хотілося, тому і народжуються все нові люди, для продовження довгого процесу зміни світу на краще. Але чи з такою метою їх народжують, і, подорослішавши, чи з такою метою вони живуть? Процес тому й довгий, тому що про це прагнення знають небагато і мало хто сприяє еволюції моральності. Спотворило уми поняття мучеництва. Якщо люди називають мучеництво благом, то тоді вони погоджуються з усіма стражданнями, які є у світі. Мучеництво аморальне. Жертовність аморальна. Потрібно, щоб людство зненавиділо всяку муку, зненавиділо страждання кого-небудь. Які чудеса найбільше жадають побачити люди? Найчастіше вони бажають зцілення хворого страждаючого тіла і воскресіння мертвого тіла. Насправді людям ненависний біль, їм ненависні хвороби, але найбільше людям ненависна смерть. Парадокс свідомості в тому, що люди виправдовують те, що вони настільки ненавидять. Однак зміна світу полягає не в зціленні і не у воскресінні. Зміна світу полягає в безболісності й у безсмерті. Здається мені, що люди народжують нових людей єдино для того, щоб вони змінили світ за них, якщо вони не змогли, то, можливо, їхні діти зможуть. Але як показує історія, і в тих також не виходить. І тому дітонародження не припиняється через це постійне перекладання своєї відповідальності на інших. Майбутнє дітей залежить від минулого їхніх батьків. Але не діти сьогодні мають бути моральними, а самі дорослі люди мають досягти моральної досконалості, які в майбутньому і покажуть своїм дітям цей світ. Але яким буде цей світ? У відповіді на це питання вся суть життя. Що ж стосується статевих стосунків, то вони також можуть виникнути тільки в ідеальних умовах. По-перше, між дорослим чоловіком і дорослою жінкою має виникнути взаємне кохання, у них мають спалахнути взаємні почуття одне до одного, це статеве тяжіння має бути взаємним. Повноцінне тільки взаємне кохання. Друга умова полягає у взаємній вірності. Вірність моральна. Тоді як невірність аморальна, наскільки і стосунки без взаємної любові аморальні. Вірність — це статевий потяг і любовне почуття тільки до однієї людини протягом усього життя. Досконале кохання можливе тільки між дорослим незайманим і дорослою незайманою. Моральними є тільки дорослі незаймані стосунки, тоді як усяка розбещеність аморальна. Поцілунок буває тільки раз у житті людини, або ніколи. Подібно до цього і любов виникає в людині тільки раз у житті, або ніколи. Моральні тільки досконалі стосунки. Для зародження любові в людях важлива взаємність почуттів. Якщо людина не любить іншу людину, але дозволяє їй любити, то це аморально. Любовні стосунки не повинні приносити людям будь-які матеріальні вигоди. Важлива невигідність і важлива антиматеріальність статевих стосунків. І найголовніше це взаємна вірність