б зібрався парад законників. Але читати думки вони не можуть, тільки можуть читати оголені думки письменника. Я пишу главу цієї книжки за часів, коли всюди чути військові чутки. Усі бояться. А особисто я боюся патріотичного припадку божевілля, який ось-ось гряне. Мій батько слухає урядове радіо в очікуванні, коли ж нападуть вороги. Він старий дурень, не розуміє, що вороги не там, вони тут, ми перебуваємо в епіцентрі зла, все зло у варварстві тутешніх людей. До цієї мілітаристської країни можна відчувати тільки антипатріотичні почуття, цю країну можна тільки ненавидіти, хоча й нерозумно ненавидіти ілюзію, в неї можна тільки не вірити. Сіра земля з сірими людьми, які скоро почорніють. Якщо десь і споруджено вівтар аморальній природі, то саме тут. Цей вівтар тваринності скоро зруйнується, і я щасливий, усвідомлювати те, що я зробив свій незначний внесок у погашення цього чоловічого святилища. Шанувальники природи, всі ці мужлани і мужланки, не можуть зрозуміти просту істину, що створюють ґрунт для насильства саме вони, навчаючи своїх і чужих дітей виживанню в тій аморальній цивілізації, яку самі ж і побудували, в якій заохочують насильство, брехню, крадіжку, а потім вони прикидаються наївними і задаються питанням — чому війна? Але частіше зізнаються — інакше й не можна, неможливо без війни. Це схоже на те, якби лікар усім пацієнтам, які прийшли до нього, говорив — невиліковно, коли пацієнти хочуть зцілення, хочуть почути слова підтримки. Для чого потрібні лікарі в суспільстві, яке змирилося з невиліковністю своєї хвороби? Світопорядок, бачте, так влаштований, що в ньому існує боротьба — втішаються вони, забуваючи про те, що цю боротьбу вони розпочинають самі. Якби всіх навчали пацифізму, цноти, тверезості й вегетаріанства, то не було б лиходіїв і лиходійств. Але вони вважають, що так жити, значить іти проти природи людини. Тоді чому ви дивуєтеся? А здивування відбувається тому що, в кожному є розум, з різним ступенем розвиненості. І розум натякає на те, що щось тут не так, є помилка, і щоб домогтися певного результату, потрібно робити певні дії. Але вони роблять одне, а результат очікують протилежний. І в цьому шаленому натовпі я живу. Природі саме це і потрібно, щоб люди змагалися, гризлися між собою, і найаморальніші з усіх хотіли влади, і її домагалися.

Однак описувати всі жахи і всю аморальність цього світу, всіх цих людей, я порядком втомився. Звичайно, є інші люди, які мене морально підтримують, які тихесенько ступають на білий колір. Вони розуміють і відчувають, що всі мої умовиводи гранично розумні, навіть можна сказати надрозумні. Але при цьому вони не хочуть ставати такими ж ізгоями суспільства, як я, тому свій розум вони сповільнюють на певному рівні, тому начебто і пацифісти, але захиститися насильством не проти, начебто і цнота це добре, але якщо що… і так далі й тому подібне. Я нікого не засуджую. Різноманітність робить мене унікальним. Крім іншого, щоб стати інтелектуальним ізгоєм натовпу, треба бути надзвичайно сильною людиною, щоб противитися аморальності, потрібна мудрість. Але мене називають божевільним, божевільним, мене демонізують, принижують, у мені хочуть бачити нікчемність. Нехай так, я з цим звикся, головне, що у відповідь я називаю себе генієм, я відчуваю в собі геніальність. І водночас я усвідомлюю свою неідеальність, про яку я розповім далі.

Я страждаю від свого розуму, від своїх думок, тому що вони не повсякденні думки, вони більші за мене, мої думки можуть змінити весь світ, вони болісні для мене, тому що і в мені є природа тваринності. Однак, згадуючи своє минуле життя, я можу точно сказати, що я ніколи нікого не бив з метою завдати фізичної шкоди, я жодного разу не бив людину по обличчю. Маючи слабкий розум, у шкільні роки траплялося кілька епізодів, коли насильством я намагався підпорядкувати волю однолітка. Наприклад, якщо він був мені винен грошей, я, думаючи, що якщо схоплю його і повалю його на підлогу, то тим самим я зможу його примусити віддати мені борг або зробити те, що я хочу. Чисто законницький прийом, часто заохочуваний державою, і для цих дурних нерозумних дій навіть придумали спеціальні служби. Але, на відміну від них, після скоєння цього зла, я відчував докори сумління, голос розуму, і тому поспішав помиритися з тим, з ким нещодавно ворогував. За всієї своєї тодішньої дурості, я все ж таки мав у своєму розпорядженні зачатки розуму, тому розумів зло своїх вчинків, коли інші за скоєння цього проступку мене хвалили, адже я нібито переміг, раз суперник плаче, а я ні. Коли я насправді плачу розумом, хоча це ніхто не помічає. І уявити страшно, скільки у світі дорослих людей, які чинять насильство, набагато гірше, ніж я, і при цьому вони думають, що чинять правильно, навіть героїчно. Коли вони насправді тупіші за маленького школяра, в якому тоді був лише зачаток розуму. І по ходу своїх спогадів я розумію, що я ставав усвідомленим пацифістом, незайманим, непитущим і вегетаріанцем ближче до свого вісімнадцятиріччя. Так про пацифізм я дізнався саме в тому віці, хоча в будь-якому віці, я, бачачи військові фільми, вважав це видовище божевіллям, коли дорослі навпаки говорили мені, що так чинити правильно. Ось багато хто думає, що я нібито противник життя, але насправді, будучи маленьким хлопчиком, я хотів жити, і мені здавалося дивним, чому дорослі хочуть, щоб я виріс і помер на війні. Я краще втечу від війни, благо планета Земля велика і є де сховатися. Але дорослі чомусь наполягають на неодмінній смерті. То хто тут за життя, а хто проти життя?

Я не ідеальний, у мені є гнів і ненависть, холодний гнів і холодна ненависть, інакше кажучи, коли я гніваюся або ненавиджу, я не задумую насильство. Однак я часто чиню нерозумно, ненавидячи ілюзії. Не можна гніватися чи ненавидіти країну, адже будь-яка країна це ілюзія кордонів, вигадка. Ненавидіти весь світ можна, планету чи весь всесвіт, але країн не існує. Як і ненавидіти людей нерозумно, можна тільки ненавидіти їхню дурість і обмеженість, їхню нерозумність, аморальність і тваринність, з якою вони залюбки ліниво уживаються. І перш за все, потрібно ненавидіти першопричину всякого зла — природну людську дурість, під дією якої вони створюють армії, країни, в'язниці, суди, замислюють і реалізовують війни. Вони-то, звісно ж, вважають, що обирають між меншим і більшим злом, у різновидах зла мало розбираючись. Людина вільна — ось справжній вимираючий вид на планеті Земля. І думають вони при цьому, що якось