сука

От тільки не через твій розум

А через кількість в твоїх кешенях валюти

• І як дивитися в твої очі

Нахабні та хитрі

Я стою перед тобою за два кроки

А ми не бачились два роки

Незмінився

Не голений

В тому ж светрі чорному

Який я терпіти не можу

А ноги трусяться

Серце судомить

Як у тебе при першій зустрічі

Пам’ятаєш ?

Хм, та про що я ?

Я писала тобі

І навіть не вірші

Я писала листи і романи

Дві книги без імені

Всі листи без адресу

Два кроки від мене

Хто ти ?

Чи ти знову двійник ?

Чи копія ?

Хто тебе обіймає

І чи спиш ти з іншою

Хто заварює каву зранку

І чи пам’ятаєш ти мене

Я так довго чекала зустрічі

Що втратила всі слова і зупинила час

…ти підходиш до мене

Відчуваю мій рідний

І знову все по сценарію

Ми не закриємо вікна

Нехай всі чують

Як я вигинаюсь ламаюсь

Божеволію та німію

Нехай судомить тіло

Ти більше не повернешся

Так буває другий раз випадковість

Не притискай мене до стін

Не цілуй обличчя і руки

Я ненавиджу твій светр

Ти мною маніпулюєш

Рахую твої родинки

Цілую груди

Знущаюсь як можу

Хоча ти це називаєш блаженством

• АКОРДИ МЕРЛІН МОНРО

вона- богема, ікона стилю.

найсолодша і найсмачніша спокусниця.

і коли вона така гаряча, ніби з воску бліда

і гладка мов шовк, у мереживному бікіні

стоїть перед тобою ти божеволієш, стаєш

розгубленим немов паралізованим.

тіні падають світлом по бюсту і спускаються до її соковитих сідниць…вона посміхається та грає поглядом …наче вираховує секунди до вибуху

ти ніколи не бачив таку доступну недоступність

а вона ніколи не

повертається до тих від кого вирішила

піти.

залишити : пам'ять і поруч записку

з контуром її полуничних губ- це так

напрочут фатально й невинно, що

аплодисменти вириваються не тільки

з переповненого залу, а й з закулісся.

вона ідеалізована. спокусна. мерлін монро.

• надто довго та надто холодно

ми бачились двічі на рік

розмовляли тричі в місяць

мені до божевілля добре в твоїх обіймах

наче в покер граємо

і все частіше блефуємо

по різних містах розкидано

засинаємо на двох ліжках

ми з тобою нічого не ділимо

навіть сумління

хоча воно у нас двох не чисте

я б не сиділа навпроти як би ти не захотів

та ти б не обіймав моє тіло як би я не опинилась поряд

тисячі рішень та ти безпроіграшний

з тобою не те що б вічність

з тобою до втрати пульсу прожити життя хочу

• Треба принити бути дурним дівчиськом

Бо попереду так багато

Та як вірити в щасливе майбутнє

Коли поруч холодна подушка

А його обійми не зігрівали моє тіло

Чорт забирай скільки днів/місяців

Як переступити через себе

Викинути всі театральні квитки

Забути всі моменти

Всі слова які були сказані таємно

Та як жити без нього

Без його поцілунків

Без його «ти можеш, маленька!»

Та як іти не озираючись

Знаючи що там попереду його не має

Як засинати/прокидатись/приймати душ/снідати

Коли в цих стінах більше не має його мужнього голосу

Коли приглушене світло нагадує всі інтимні історії

Коли на робочому столі його нотатки

А на стінах наші фотографії

І навіть холодильник нагадує про наші дедлайни

Нездійснені подорожі /мрії/покупки

Як жити без нього коли живеш ним

• Ти знаєш, це напевне я стала інша

У мене більше не має звички тобі довіряти

І камінь на серці який я носила

Давно захований у шухляду

В мене в душі як ніколи чисто

І не тривожать ночами примари

Я посміхаюсь

не від того що треба і не від того що мама завжди казала:

Щоб не було посміхайся, бо ж сила твоя у тобі

Я посміхаюсь бо не має більше страху

Що ділить серце наче кратер на вірність і на страту

Знаєш, я навчилась долати труднощі

Бути самовпевненою в кожній дрібниці

Все так як ти хотів

Без нарікань і репризів

От тільки одна єдина проблема

Ти став чужим

І мені не потрібним

• Без пояснень

Зібрати речі і закрити двері

Переїхати в іншу країну

Завести нових знайомств

Снідати в нових місцях

Припинити пити так багато кави

І частіше слухати Баха

Я плутаю знайомих з друзями

Тому у мене їх так багато

Не питай "хто я?"

Бо від недавна п'ю замість вина бурбон

І приходжу до дому на світанку

Я полюбила ранки

Ночі без твоїх обіймів лишені сенсу

Читаю Ремарка іноді Ахматову

Коли я поїхала всі дні зійшлись в одне суцільне безперервне пекло

Будь поруч будь-ласка

Божеволію і проклинаю себе

Бог ти в цих кімнатах ?

Чуєш як серце б'ється наче його розірвали нігтями по живому

Стікає кров'ю

Все віддам аби бути з ним

І якби я була дурним дівчиськом що кидається словами

То йому було б простіше

Я скоро повернусь мій рідний

За п’ятнадцять хвилин четверта

• Я люблю життя у всіх проявах страху й гордості

В всіх поривання пристрасті

У нічних дзвінках

За безметежність та хаос

За втрату рівноваги

І посмішку прохожих

За всі відвертості

За те що поруч рідні

Я так люблю

Й невимовити все словами

Як тихо сонце сходить і заходить

А ці карамелізовані вершкові хмари

І перші кроки

І слово «мама»

І так багато мрій

Ще більше звершень

Та ти мій юний друже

В своїх передчуттях прекрасного

З шаленими очима і полум’ям в душі

Не розтрачуй себе на пусті обіцянки

Не женись за грошима їх вистачить всім

Навчись зупинятись та прислухатись до вітру/серця

Навчись бачити більше аніж буденність

Відчувати кожен дотик

І постіль холодну

І вечір танільний

Не ускладнюй життя

Це вже зробили до тебе

• Будь ти небом у долонях я б в тобі розчинилася

Тихо та ніжно в твоїх обіймах моя мрійливість притаїлась

До грані абстракції

До типових побачень

Та все ж таких таємних та таких бажаних

Що серце з швидкістю метеорита б'ється й долоні пітніють

Будь ти поруч зараз я б тобі розповіла де розпочинається хтивисть

Чому люди не вміютнь кохати й бояться віддаватись/вірити/бути відданими

Та як говорити серцем відкидаючи всі інші закони

Будь ти вітром я б з тобою летіла

Довіряючи душу і тіло

Будучи сміливою й сильною

Твоєю та вірною

З любов'ю що не рушиться від громів та блискавок

Ти моє єдине бажання