Власна моральність і є те головне, те найважливіше, що потрібно любити в собі. Стати моральною може кожна людина, незалежно від її зовнішніх особливостей, талантів або ж фізичного здоров'я. Володіти зовнішньою привабливістю, особливими талантами або ж відмінним здоров'ям може не кожна людина, тоді як досягти моральної досконалості може кожна людина. Кожен бог може стати моральним богом. Для досягнення моральної досконалості не потрібне матеріальне багатство, тривале життя або ж якесь особливе вчення. Багато релігій і світських ідеологій наближаються до забуття, до свого логічного застарівання і до закінчення, їхню аморальність виразно видно, вони свідчать про себе і свідчення їхні аморальні. Для досягнення моральної досконалості потрібно зробити правильний вибір, необхідно відкинути всі аморальні релігії і всі аморальні світські ідеології. Праведне життя не у вченні про праведне життя, праведне життя в моральному виборі життя. У подальших розділах цієї книжки я опишу для себе все те, що є аморального в цьому песимістичному світі і що є в мені самому аморального, що, безсумнівно, потрібно буде в собі викорінити. Мені здається, що життєве призначення людини полягає в моральному піднесенні над усім світом і над усім живим, потрібно стати моральнішим за весь всесвіт, який аморальний. Моральна досконалість дарує вічність, безтурботне доброчесне вічне життя. Ця вічність не вимірюється часом, вічне життя полягає в усвідомленні своєї досконалої моральності. У майбутньому все людство стане морально досконалим, а отже, людство знайде вічне життя. Що стосується душецентризму, то це, звісно ж, не егоцентризм, тому що я не проголошую себе чи когось значущішим, важливішим чи вищим за інших. Тільки релігії та світські ідеології ґрунтуються на культі особистостей і на нерівності одних над іншими, і якщо десь і знаходити егоїзм, то тільки в них. У наступних розділах буде описано аморальність усякого владарювання і начальства, які, безсумнівно, культивують у собі егоцентризм і тому перебувають у аморальному становищі. Очікую, що моє писання могло б зазнати й інших зовнішніх критичних позначень. Безсумнівно, буде осудливо звучати слово — нарцисизм, що, звісно, буде черговим спаплюженням мого писання. Бо я не займаюся самозамилуванням, це писання є самоаналізом або, скоріше за все його можна назвати побудовою власного світогляду. З моєї точки зору у світі немає жодного морального світогляду, його і не може бути поза людиною, бо кожна людина унікальна та індивідуальна. Скільки людей, стільки у світі світоглядів. Єдине, що їх може об'єднувати, так тільки досконала моральність. На сторінках цієї книжки я боротимусь із самообманом, а також боротимусь із обманами релігій та світських ідеологій, адже багато з них збудовано на обмані та на міфах. Писемність слугуватиме мені дзеркалом, у якому я споглядатиму не своє матеріальне обличчя, а спостерігатиму свою душу, свою свідомість, свій розум, який розуміє і сприймає світ у собі, і світ поза собою. Мені знайомі багато філософських побудов і понять, але їх вживання я знаходжу зайвим ускладненням думки, що часто призводить до повного її нерозуміння. Думка має бути примітивною і водночас багатогранною. Мислителю необхідна простота пояснення. Надалі, не вдаючись до складних умовиводів, я опишу все те, що є морального у світі, і опишу все те, що є аморального у світі. Мені не вистачає морального етичного вчення, якого немає у світі, і якщо його немає у світі, то його необхідно придумати самому. Уява у людини на те і є, щоб творити. Для мене самого ця світоглядна побудова буде актуальною, однак, для людей майбутнього вона буде не актуальною, оскільки вона на той час уже стане невід'ємною частиною людського життя. Я пишу це писання про моральну досконалість виключно для одного себе, бо для майбутнього людства воно стане нецікавим.

Глава перша. Моральність миролюбності. Аморальність насильства

Світ не мирний. Песимістичність світу виявляється з перших секунд життя. Але тільки зміцнілий розум, дізнавшись і відчувши те, що в цьому світі існують біль, страждання, хвороби і смерть, уже ніколи не зможе назвати цей світ добрим і оптимістичним. Люди винаходили в минулому і понині винаходять незліченну кількість знарядь для вбивств, створюють знаряддя для болю і знаряддя для страждань, для того щоб мучити одне одного. Але для чого, коли вже в нашій тілесності є біль і страждання. У наших людських тілах цілий арсенал мук, настільки часто нестерпних. Неможливо перелічити всі хвороби, бо одні з них переможені, інші не переможені, а інші ще не з'явилися. Також старість песимістична. Жахлива смерть. І усвідомлюючи всю цю велику кількість страждань, люди ще сміють придумувати в'язниці, тортури і релігійний міф про пекельні муки. Немов людям потрібно більше страждань, більше тих страждань, якими і так володіють їхні смертні тіла. Я ж вважаю, що страждань і болю взагалі не повинно бути як таких. Людина крихка. Один удар може вбити людину, один розрив частини тіла смертельний для людини, один вірус убивчий, один камінь, що падає з висоти, небезпечний, або невидиме радіоактивне випромінювання може вбити людину, зокрема, і за межами планети на людину чекає смерть. Безумовно, людина навчилася долати багато труднощів, але вона поки що не здолала всі хвороби, увесь біль, усі страждання, і не перемогла смерть. Людина все так само тендітна і слабка. І за цієї її слабкості, люди створюють знаряддя масового знищення, всі іменування яких не перелічити. Однієї кулі достатньо для вбивства однієї людини. А куль у цьому песимістичному світі винайдено і створено більше, ніж людей, які колись жили, скільки нині живуть, і скільки житиме в майбутньому. Однак я вірю в те, що люди майбутнього знищать усю зброю, яка є у світі. У нинішній час люди знищують віруси, але не знищують знаряддя вбивства. Корисне і потрібне знищення — знищення зброї. Безсумнівно, людина крихка. Забери у вбивць усю їхню зброю, і тоді в них залишаться тільки їхні власні руки, стиснуті в кулаки. Зброя створена для вбивства і заподіяння людям страждань, але руки людські є у людини не для вбивства, не для насильства. Усе насильство у світі через збочене розуміння і збочене використання предметів. Збочення — це коли природність вживається для звершення зла. А насильство є безсумнівним злом. Насильство — це заподіяння болю, страждань і смерті будь-якій живій істоті. Насильство аморальне. Насильство творять аморальні люди заради залякування, оволодіння, примусу, знищення. Насильство завжди зло, тому моральна людина ніколи не чинитиме насильства. Знаючи й пам'ятаючи про людську крихкість, знаючи й відчуваючи свої власні тілесні страждання, що відбуваються всупереч бажанням розуму, а розум людський завжди опирається стражданням