життя має сенс тільки в безболісності. Спокій це не відсутність почуттів, спокій це безтурботність почуттів. Спокій відчувається. Усі ми бажаємо спокою, ми рухаємося до спокою. Весь людський протест і мій, зокрема, влаштований так, що ми бачимо якісь перешкоди до досягнення спокою і ми хочемо їх усунути. Протест робиться не для більшого хаосу, протест здійснюється заради спокою. Багато хто назве спокій смертю, упокоєнням, так зазвичай говорять. Однак це не спокій, адже спокій має кимось відчуватися, спокій це не порожнеча. Померлий не може відчувати заспокоєння, бо він уже нічого не відчуває. Спокоєм може насолоджуватися тільки жива людина, яка подолала свою природу, зокрема й природу смерті. Але вибираючи між благим спокоєм і небуттям смерті, люди часто обирають третє — одурманення. Вони відкидають спокій життя і не хочуть думати про смерть, тому вживають різні дурманні речовини, щоб на якийсь час забути про все, щоб притупити свій розум або, як часто буває, вони тим самим вручають себе природі, ослаблюючи свій розум. Тож чи варто дивуватися тому, що під час сп'яніння люди вступають у статеві зв'язки, б'ються, вивільняючи свою агресію, в них з'являється потяг до руйнування, а також бажання здійснити екстремальний вчинок або просто безглуздий, що свідчить про те, що і природа в такому стані стає гіпертрофованою, насильство злішим, дурість поганішою, похіть розпуснішою. Вони вживають ці речовини, зокрема алкоголь, заради п'янкого ефекту, який не буває за тверезого життя. Якби в алкоголю не було б цього ефекту, то його і не пили б, хіба тільки заради смаку, втім, і смак алкоголю здебільшого огидний, через що його і п'ють залпом. Але не смак людям цікавий, а саме одурманення. Звичайно, є ступені сп'яніння, але тієї межі мало хто дотримується. Один ковток подібний до одного погляду. Мало кому достатньо одного погляду, однієї секунди, зазвичай за першим слідує другий, а потім вони обирають дивитись, не відриваючись, доки очі не втомляться і не заплюплямовуватимуться. Тверезий у свою чергу все бачить тверезо і тому поводиться тверезо, розумно, тоді як протверезіння завжди болюче для одурманеної людини. Тверезий ніколи не відчуває хворобливості перехідного стану від дурману до тверезості, тому що тверезий завжди тверезий, він прибуває завжди в одному моральному стані.

Але багато аморальних мислителів хочуть своє розуміння норми приписати всім, немов судді, які судять хто є хто. І ось такий суддя сидить у військкоматі і судить, хто нормальний, а хто ні. Він не розуміє, що вся ця ситуація вже ненормальна, це місце, де він засідає, ненормальне, як і він сам ненормальний, раз служить цій аморальній системі. Або такі самі судді, які дивляться на статеві стосунки і на втрату цноти зі схваленням, не розуміють суті таких стосунків, також не розуміють аморальності будь-якого виду насильства. Вони всі просто живуть за державними законами і відступ від них вони вважають єрессю, ненормальністю. Єресь у їхньому розумінні це не безумство, це радше інший розум, який може бути в безліч разів розумнішим за них усіх разом узятих, розум, який може похитнути все їхнє нікчемне уявлення про світ. Дурість молодості полягає в думці, ніби можна бути частиною будь-якої системи і при цьому бути індивідуальністю. Система всіх єретиків виганяє, система перетворює людей на цеглинки, такі однакові й на вигляд міцні. Той, хто стає осередком системи (культу, організації, групи) вже не міркує, але всьому сліпо довіряє. Вони всі можуть тільки симулювати розумові здібності, вони симулякри, здатні тільки вдавати, наслідуючи один одного. Тоді як вільний та індивідуальний і може претендувати на унікальність тільки самотній мислитель. Тому непитущий завжди один, він не може за іншу людину не робити ковток, єдине, що він може, так тільки самому не робити це зло. Пацифіст вільний тільки над своїми руками. Незайманий може керувати тільки своїм статевим органом. Варто зауважити, що для звершення зла майже завжди потрібна друга людина, друга особистість. Так для втрати цноти, для статевого акту потрібна друга людина, партнер. Для бійки також потрібен суперник, звісно людина може наносити каліцтва самій собі, проте це не менш аморально, ніж насильство над іншим. Але потрібно розуміти, що я зараз розглядаю найпоширеніші випадки. Так поїдання м'яса тварин і птахів починається з того, що батьки годують ним своїх дітей, або навіть якщо один із батьків займається цим, все одно це вже двоє. Як і в пияцтві бере участь компанія або пара товаришів по чарці, хоча бувають і винятки. Думаю, моя думка зрозуміла, все проти чого я тут пишу, у всьому цьому, як правило, потрібна друга людина. Значить на самоті набагато менше спокуси, і це, безсумнівно, релігійна банальність. Однак, знаючи цю банальну істину, люди нерідко збираються в пари, групи, юрби, думаючи, що здолають усі спокуси і залишаться індивідуальностями, перебуваючи в натовпі. Але як показує життя, багато хто, вступаючи в міжособистісні стосунки. Змінюються не в кращий бік.

Головна зброя природи це тиск натовпу. Саме під тиском однолітків, умовлянням, залякуванням, молоді люди зазвичай ламаються, і їхня колишня індивідуальність перетворюється на волю натовпу. Одурманеність натовпу, в цьому є щось давнє. Обряди, концерти, танці, це схоже на транс, відхід від реальності. Пияцтво перебуває в тому ж ряду, проте воно деструктивне.

Мені здається, ті деякі, хто прочитав Агнозис мого авторства, поставили собі питання — для чого бути хорошою людиною і прагнути до моральної досконалості. Відповідь криється в слові — протест. Протестні почуття проти зла і аморальності можуть спонукати людину до зміни свого життя. Молоді люди (зокрема і я) помилково вважали, ніби якщо вони поводитимуться аморально, як аморальні дорослі, а отже, пиячитимуть, матимуть статеві зв'язки, битимуться (по-дорослому) і чинитимуть подібне зло, то таким чином вони нібито виражатимуть свій протест. Насправді ж жодного протесту в їхніх діях немає, адже якщо вони поводяться так само аморально, як і багато дорослих, то вони просто стають такими самими, як вони, анітрохи не кращими, анітрохи не гіршими. Це тупе наслідування і не більше того. Наслідування керує будь-яким натовпом. Натовп не протестує, він наслідує певний спосіб життя. Молодь тим і займається, що наслідує дорослих, коли справжній протест має полягати в практичній реалізації іншого життя, морального життя, адже тільки моральне життя протестує проти природи. Якщо, приміром, дорослі п'ють алкоголь і це приносить людям страждання, то висновок усякої молодої людини має бути таким — я не буду як вони, це буде моїм протестом, я буду кращим за моїх батьків і моїх однолітків. Ось це і є справжній протест.